середа, 5 березня 2014 р.

У районі стартувала Естафета пам’яті

Згідно спільного розпорядження Маловисківської райдержадміністрації та районної ради "Про забезпечення відзначення у районі визволення України від німецько-фашистських загарбників та Перемоги у Великій Вітчизняній війні" 1941-1945 рр у 2013-2013 рр" у березні  у районі буде розпочато Естафету пам’яті "Слава визволителям України" в рамках обласних заходів по відвідуванню на мсцях пам’ятників загиблим воїнам і меморіалів.
5 березня Естафета пам’яті пройшла в с.Оникієве. 
Пролітають роки, віддаляючи від нас той час, коли Кіровоградщина була фронтовою територією, а кожен житель — бійцем. Але ніякі події не зможуть примусити нас забути велич подвигу, здійсненного захисниками міста заради щастя майбутніх поколінь.
Ми замислюємся, скільки крові треба було пролити й скільки людських страждань треба було знести, щоб ми могли спокійно спати, навчатись і жити.
Пройшло вже сімдесят років, чималий час, а незгойна рана на серці колишніх воїнів залишилась. Залишиться, мабуть, на все життя. Бо чи ж можуть вони забути криваві згарища, полум'яні бурі, холодні грози, що гартували юнацькі серця, висушували гарячі солоні сльози за полеглими друзями.
Від куль ворога, від обстрілів з літаків, від уламків ворожих снарядів гинули солдати. За всі роки Великої Вітчизняної війни у Радянську армію було призвано більше 10500 жителів району. Наші земляки брали участь у всіх найвизначніших битвах і операціях. Щороку, навесні ми вшановуємо пам’ять загиблих, ми бажаємо здоров’я  тим, хто повернувся додому після війни та вчимо власних дітей совісті та миру. Нажаль з кожним роком ветеранів стає все менше.

Короткі біографічні відомості про полеглих захисників Батьківщини склали 250 томів Книги пам’яті. Маловисківський район ввійшов у четвертий том і частково у сьомий. Книга пам’яті читається нелегко. Досить частими є записи "віддано морю", "похований в Чорному морі", "замучений у таборі", "закатований фашистами", "розстріляний за участь у підпільній роботі", "помер від ран". Та все ж її варто прочитати кожному. Бо після такого, хоч і нелегкого читання, додасться совісті, здатності до співчуття, поваги до тих, хто ціною життя захищав рідну землю, кожного з нас.
Майже в кожному селі є могили героїв боїв за визволення району, за власне село, за рідну домівку. На меморіальному комплексі та на братській могилі, що знаходиться в центрі нашого села, викарбувані імена загиблих на Оникіївській землі. Тих, хто віддав життя, за нашу рідну землю, яка стала рідною і для них.
Пахомов Микола Степанович, Старший лейтенант 1915 року народження.  Загинув 12 березня 1944 року.
Яковлев Микола Якович, Сержант Народився 1916 року у Смоленській області. У 1940 році повернувся з строкової служби в армії, а вже у 1941 році був призваний на захист і звільнення території від фашистських загарбників. Загинув при визволенні території Оникіївської сільської ради 11 березня 1944 року.
Ковпаков Петро Кузьмович.  Молодший сержант Загинув 12 березня 1944 року захищаючи наше село.
Шаріпов Хусу Фахрад-огли.  Гвардії молодший сержант Народився 1924 року в Азербайджанській РСР. Ряди армії поповнив 10 грудня 1942 року. За даними  помер 18 березня 1944 року.
Непершин Микола Матвійович, Рядовий 1907 р н. Загинув під час визволення території Оникіївської сільської ради 11 січня 1944 року.
Скрипник Іван Васильович, Гвардії рядовий 1899 р.н. За даними  помер 18 березня 1944 року.
І це лише імена тих, хто відомий.
Імена, які викарбувані на плитах.
Але ще є ті, чиї імена навічно залишаться для нас невідомими.
Нажаль багато інформації вже не відтвориш. Не про всіх ми можемо розповісти.. Хто вони. Звідки. І як потрапили на територію нашого села. У свій час учні нашої школи з одними родичами загиблих листувалися, з іншими навіть зустрічалися. Проте найголовніше тут те, що завдяки цим людям сьогодні сходить сонце на нашій землі. Бо насправді книг, які б передали у всій повноті страждання, героїзм, велич духу, пережите у роки Великої Вітчизняної війни, не існує, не з’являться вони і у майбутньому.
У серці ж та у пам’яті  - все і всі. Колись. Нині. І завжди.
І не лише у нас. У кожного. Бо героями Великої Вітчизняної війни є  солдати, офіцери, генерали, хлібороби, робітники. Герої всі - живі і мертві.
Вклонімося ж їхній пам’яті, вклонімося тим, хто є одвічною легендою України.

Немає коментарів:

Дописати коментар