Я не спіймала щастя за крило,
Не до снаги мені ця вільна птиця.
Проте, в руках лишилося перо,
Я напишу ним долю, як годиться.
Я напишу про свій Дніпровий край,
Про чисте небо, про степи шовкові,
Про ту веселку, що у водограй
Спускає нам привіти кольорові.
Я напишу про мир на всій землі,
Про волю для своєї України.
І про солодкі та барвисті сни,
Для мами і для кожної дитини.
Я напишу про спокій, про добро,
І про дзвінкі пісенні переливи.
Про сміх, про гомін, що на все село,
Про буйні вітри, що колишуть ниви.
Я напишу про дружбу, про любов,
Про чорнобривці коло мого двору.
Які розквітнуть із віршами знов,
І птаха щастя завітає скоро.
Не до снаги мені ця вільна птиця.
Проте, в руках лишилося перо,
Я напишу ним долю, як годиться.
Я напишу про свій Дніпровий край,
Про чисте небо, про степи шовкові,
Про ту веселку, що у водограй
Спускає нам привіти кольорові.
Я напишу про мир на всій землі,
Про волю для своєї України.
І про солодкі та барвисті сни,
Для мами і для кожної дитини.
Я напишу про спокій, про добро,
І про дзвінкі пісенні переливи.
Про сміх, про гомін, що на все село,
Про буйні вітри, що колишуть ниви.
Я напишу про дружбу, про любов,
Про чорнобривці коло мого двору.
Які розквітнуть із віршами знов,
І птаха щастя завітає скоро.
Автор: Ольга Шевченко