До душі моєї на гостини





Є скарби, допоки їх шукають.
Перестануть – от тоді вже все.
(Л.Костенко)

Скоро минатиме рік з дня моєї участі в конкурсі молодих вчителів.. Спочатку в районному, потім в обласному.  Захоплюючий образ від проведених днів назавжди залишиться в моїй свідомості.
Сорок перший обласний зліт молодих вчителів. Вже вкотре Кіровоградщина зустрічала своїх ще юних освітян. В черговий раз була пророблена величезна робота.. Та для нас, молодих педагогів 2012 року, все було нове.
Ще ніби вчора я – студентка факультету історії та права Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Ще ніби вчора я, першокурсницею, поспіхом шукала потрібні двері в університеті. Сьогодні  я – педагог-організатор Оникіївської ЗШ І-ІІІ ступенів Маловисківського району, яка вже прагне знайти правильні «двері» у прийнятті деяких рішень.  І справа тут не в роботі, і не у відрізку часу, який минув. Справа в мені…
За три дні обласного зльоту ми подолали відстань, яка вимірюється насиченими подіями, емоціями та переживаннями, які кожен з нас відчув на собі. Ми відвідали пам’ятні та історичні місця Новоархангельського району. Особисто мене дуже вразили експозиції та виставки на тему «Зелена брама». Я так захопилась театралізованим дійством за мотивами твору Є.Долматовського, що й не помітила, як сльози покотились по щоках.

За місцем проживання учасників зльоту відбувались спортивні змагання. Мабуть цей епізод заслуговує на окрему сторінку в моїй розповіді, адже командний дух захоплював. Ще вчора такі різні за своїми вподобаннями і звичками люди, тепер згуртувались і вперто йшли до мети. Ми не були командою зі стажем тренувань в декілька років,  але свій девіз та радість перемоги  пронесли до останнього дня зльоту. Варто згадати про один з цінних подарунків, які були вручені учасникам зльоту. Який шлях пройшла країна, наші успіхи і невдачі, орієнтири на майбутнє – все це знайшло відображення у новій книзі відомого політика, лідера депутатської фракції Народної Партії у Верховній Раді України Ігоря Шарова «100 особистостей України (1991 – 2011). Ми знайдемо в книзі не лише зрізи до болю знайомої реальності, але й осмислення цієї реальності, причини, наслідки й ідеологічне підґрунтя того, що відбувалося в країні за 20 років. Мене, як молодого спеціаліста, яка закінчила історичний факультет, дуже вразила ця праця.  Варто відзначити автора, адже Ігор Федорович вірить у прекрасне майбутнє нашої країни.
Мабуть найважливішим моментом зльоту, що до сих пір бентежить  душу, є присвоєння почесного звання «Міс Освітянка 2012»… Тривожне хвилювання, бажання бути почутим та неймовірна насолода від палаючих вогнем очей. Я безмежно вдячна за прихильність та за щирі слова людей, які вболівали та підтримували мене. Для мене це величезне визнання та честь бути «Міс Освітянкою 2012».
І на останок…. Ще будучи малою, і розкладаючи  зошити на парти з уявними учнями, я знала, що буду вчителем. І хай би як мене не переконували у складності цієї професії, моє серце завжди належало школі… Сьогодні я вірю у кожну свою почату справу. Мені подобається моє життя. Бо в ньому є діти. Є сміх учнів, їх перешіптування, їх мовчання. Вдивляючись в їхні очі, я розумію,що інакше жити не змогла б…
З новими враженнями, з натхненням, у твердій впевненості обраного шляху я продовжую йти далі…




«…І час летить не стишує галопу…»
   Це тільки мить, уривочок, фрагмент.
   Остання нота ще бринить в повітрі,--
   дивися: Час, великий диригент,
   перегортає ноти на пюпітрі.
(Ліна Костенко)

Весна… Одне тільки слово. Все оживає в природі, оживає душа. Ще зовсім недавно на календарі був лютий, але серце не обдуриш. Воно відчувало наближення березня. Цього року він прийшов до мене по особливому..Не з думками про теплі дні, про те, що  нарешті ми знімемо з себе важкі кожухи зимових затяжних ранків, а зі спогадами про минулорічний насичений березень. Вже два тижні не вмовкаю, розповідаючи всім, як пам’ятаю кожен день підготовки до конкурсу, кожну хвилину, проведену на зльоті. І справді… Цього року я ніби знову переживаю всі моменти наново, хоч і не готуюсь до конкурсних завдань. Захоплюючий образ від проведених днів назавжди залишиться в моїй свідомості.
Рік після минулого зльоту пролетів. Інакше не скажеш… Він не питав чи є час занотовувати, чи вистачає повітря, щоб вдихнути на повні груди, не цікавився вибором швидкості, хоч насправді «за кермом» була я. І ось напередодні сорок другого зльоту я питаю себе, чи змінилася я? Як би я готувалася до цьогорічного конкурсу, якби минулого року мене там не було? І попри купу думок в голові, я чітко чую свій внутрішній голос, який впевнений в тому, що все сталося саме тоді, коли я цього потребувала. Саме в перший рік свого життя у школі це допомогло мені стати впевненішою. Але разом з тим, я залишилася такою ж як і тоді… повною сил та енергії, сповненою надії та віри в початі справи, інколи нестриманою, інколи занадто серйозною.. Головне я залишилася собою. Я зрозуміла, що у всіх складних ситуаціях треба перш за все слухати те, що підказує тобі твоє серце. Ніколи не сумніватися, пробувати, вирішувати, експериментувати. Якщо складно – питати поради, не боятися критики та черпати наснагу з улюблених занять. Адже саме це є рушійною силою становлення молодого вчителя. І хоч кожного дня наше життя набирає іншого забарвлення, треба зуміти правильно підібрати палітру фарб та в тон розмістити кольори, і тоді кожен наший новий день буде по новому цікавий!
Нехай цьогорічний березень стане для кожного з нас особливим! 

Людмила Безверха,
педагог-організатор  Оникіївської
загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів





"Формула успіху молодого педагога"

..де немає різноманітності-
там немає самого життя..
Чернишевський Н. Г.
Життя молодого педагога в школі подібне життю людини, яка переїхала до великого міста.  Шалений ритм не залишає шансів, а закони існування змушують прилаштовуватись  і знаходити вихід зі складних ситуацій. Перед вчорашнім студентом відкривається безліч «доріг», і від того, яку він обере, залежить місце і роль молодого вчителя в школі. Дійсно, ми самі обираємо свій шлях. Інколи нам здається, що часу ще купа і нам слід призвичаїтись до ритму шкільного життя. Але згодом виявляється, що шлях обрав нас і ми неминуче втрачаємо інтерес оточуючих.
Ні для кого не секрет, що всі люди бажають стати успішними, бути запитуваними і незамінними. Але насправді такими стають одиниці, які озброєні наполегливістю, перебороли зневіру й зуміли дійти до кінцевої мети. Адже секрет успіху міститься не в бабусиних рецептах чи модних сайтах, інколи навіть найпопулярніших в пошукових системах Інтернету. Дорога до успіху вимагає багато зусиль, праці над собою, і якщо людина не готова до цього, то всі мрії про успіх так і лишаються мріями.
В серпні 2011 року, вчорашня студентка факультету історії та права, переступила поріг Оникіївської школи. Рідної школи. І вже тут постало інше питання… Як не лише подолати проблеми, з якими стикається молодий вчитель, а й як зуміти стати вчителям колегою, а не просто бути колишньою ученицею.
Про таємниці успіху будь-якої справи і методики його досягнення  написано дуже багато. Часом здається нема нічого простішого ніж сумлінно і точно їм слідувати. Однак, як і будь-яка з вічних тем, тема успіху практично невичерпна. Молодому вчителю сьогодні не складно знайти чергову інструкцію чи поради, які по пунктам описують як треба себе поводити і до чого прагнути, щоб досягти успіху в роботі. Цього вчать нас наставники  в школі, це пропонує нам відділ освіти при прийомі на роботу. Більше того, ХХІ століття дає змогу молодому педагогу самостійно обрати собі 5, 10 чи навіть 100 кроків до успіху. Варто лише зайти в мережу Інтернет. Пошукова система сама пропонує нам «Правила поводження на новій роботі», «Як зробити робочий день простішим» чи навіть «Як знайти  спільну мову з колегами». І це дуже добре. Однак як зуміти правильно і точно виконати алгоритм і, головне, як бути впевненим в тому, що кінцевий результат буде саме таким, яким ми хочемо його бачити. Адже ні для кого не секрет, що п’ять кухарів, отримавши  рецепт страви  ніколи не матимуть однаковий результат. А недосвідчені кухарі тим більш: хтось додасть забагато перцю, а хтось, вагаючись,  взагалі лишить страву ніякою. І тут головною складовою  є наполеглива і сумлінна праця. Адже ті, хто хочуть все відразу, скоріш за все отримають нічого і поступово.
Блукаючи просторами Інтернету, яких тільки порівнянь не знаходиш для молодого вчителя: «народник», «герой нашого часу», "звичайний невдаха", який не зміг реалізуватись краще, "випадковий перехожий", який до школи потрапив не за своїм бажанням. Проте все ж таки, колеги, ми з вами знаємо, що молодий вчитель - це талановита, багатогранна особистість.
Переступаючи поріг школи вперше, вдруге, кожного дня, ми усвідомлюємо, що головним нашим завданням має бути забезпечення високої якості освіти та виховання творчого розвитку кожної особистості. А це вимагає постійної творчості, невтомної  роботи думки, величезної душевної щедрості та, найголовніше, любові до дітей.  І тут постає головне питання: "Як досягти успіху в цій справі?". Перегорнувши десятки сторінок з правилами і порадами, я пригадала, як, працюючи перший рік в школі, готувалась до конкурсу молодих вчителів. Саме тоді я виокремлювала з сотні порад ті, які, на мою думку, були найкращими і найдоречнішими для нас, молодих вчителів. Кожну з них  доповнила символічними малюнками, які були створені власноруч. Тоді мої поради виглядали так...
Порада перша: Завжди відчувай себе комфортно. Професія педагога має бути твоєю стихією. Відчувай себе як риба у воді. Орієнтуйся на школу й саме з нею пов'язуй свої мрії. Справа не в тому, яка професія, а в тому, наскільки вона тобі підходить. А ось у цьому варто розібратись. Але не можна розібратись набігу. Треба попрацювати з повною віддачею, треба викластись. І для цього треба вважати школу своєю справою, а не чужою, куди ти потрапив випадково.
Друга порада. Будь індивідуальністю. Знайди себе, свій образ. Учитель індивідуальний, інакше не може бути й мови про творчість. Це не виключає наслідування, особливо спочатку. Навпаки, придивляйся до майстрів. Бери на озброєння те, що тобі здається твоїм, що тобі до вподоби. Але кожний справжній учитель, навіть переймаючи досвід, залишається собою. Як же розпізнати, що в тобі твоє, а що - чуже? Краще тебе самого цього ніхто не знає. Образ - не схема, а жива особа. У будь-якому випадку він має бути твоїм і він мусить бути живим, а не маскою.
Порада третя: не замикайся у своєму вчителюванні. Якщо вчитель - тільки вчитель, це нудно. Грай на гітарі, співай, пиши вірші, грай у волейбол, ходи в гори, збирай марки, бувай у театрі та на виставках. Розширюй коло друзів і знайомих. Спілкуйся з найрізноманітнішими людьми. Люби життя в різних його проявах. Ти повинен бути цікавим дітям, але це не вийде, якщо ти зосередишся тільки на самому собі. У тебе, як у губки Боба, повинна бути чудова довільна програма.
Четверта порада: Пам'ятай про комплексний характер учительської праці. Усе має значення, усе потрібне: й ерудиція, і методика, і позакласна робота, і психологія спілкування, і любов до дітей, і дисципліна. Не треба це розділяти, це все взаємозалежне. І якщо ми говоримо про це окремо, те це чисто умовно. Використовуй у своїй роботі всю палітру фарб. Зумій завжди знайти відтінки та нанести потрібний блиск.
Я б із радістю сформулювала свою п'яту пораду так: будь щасливим. Правда, це більше схоже на побажання, ніж на пораду. Тоді я скажу так: будь оптимістом! Вір! Жахливо, коли вчитель не бачить нічого хорошого ані в сьогоденні, ані в майбутньому. Створюй плани, нехай іноді нездійсненні, але конструктивні. Навіть тоді, коли тобі здається, що час йде дуже швидко, просто подивись на це з іншого боку… і можна знайти відповіді на багато запитань!
Порада шоста: Постійно самовдосконалюйся. Дізнавайся щось нове з книг, журналів, телебачення, Інтернету. Час не стоїть на місці і ти не повинен.
Порада сьома: будь природним, не прикидайся, не намагайся здаватись розумніше та краще, ніж ти є. Даремно: діти тебе все одно розкусять.

Гадаю ці настанови актуальності не втратили. Сьогодні мені б хотілося  додати ще декілька порад, які народились шляхом спроб і помилок, невдач і успіхів  невеликого дворічного досвіду.  Ніколи не слід боятися помилок і обов’язково вчитись на них. Ніхто не застрахований від невдач. Інша справа як ми ставимось до них. Сприймаючи їх як провал, ми неминуче приведемо до краху всі інші наші мрії. Інша справа, коли можна взяти з них життєвий урок. Ніколи не слід зраджувати мрії при перших труднощах. І завжди варто пам’ятати золоте правило, що труднощі зустрічаються всім на шляху, але успішними стають ті, хто знаходить в собі сили перебороти їх.  Ніколи не слід зволікати і вагатись.  "Не помиляється лише той, хто нічого не робить" -  всі ми пам’ятаємо слова, які нам говорила наші мудрі наставники. Отож ніколи не треба сумніватись у власних силах. Краще спробувати і помилитись, ніж не робити нічого. Тому, що  в першому випадку ми вже знатимемо,  а в іншому просто стоятимемо на місці.
І звичайно основним в роботі вчителя, на мою думку, є віра в себе, у власні сили.  Адже, перечитавши сотні порад, купу книг з психології, філософії та різноманітних статей за методиками досягнення успіху, я зробила висновок, і він  дуже короткий. А головне він зрозумілий для кожного з нас.  Важливо бути собою. Бути собою і робити те, що тобі подобається. І цей простий секрет успіху є найціннішим та найголовнішим.
Пам’ятай, що час не чекає. Не витрачай його на те, що тобі не потрібно. Пам'ятай, що немає таких завдань, які не можна виконати. Бо кожне завдання може здаватись нездійсненним допоки його не виконаєш.  Завжди знай, що лише ти відповідаєш за своє життя і за все, що з тобою трапляється.
Звичайно список порад можна продовжувати. Але це вже суто індивідуальна справа кожного. Адже  "формулу успіху" кожен виводить для себе особисто...

Прилипко Людмила Вікторівна
педагог-організатор, вчитель історії
Оникіївської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів
Маловисківської районної ради
Кіровоградської області

Немає коментарів:

Дописати коментар